| Види окулярів | Окуляри в XIII-XV століттях | Окуляри у XVI столітті | Окуляри у XVII столітті | Окуляри у XVIII столітті | Окуляри у XIX столітті | Окуляри у XX столітті |
Окуляри у XIX столітті
Однією з головних подій XIX століття було запровадження у 1873 році діоптричної нумерації скла. Зовнішній вигляд окулярів також змінюється. Зверніть увагу на дивну конструкцію завушників, маленькі «кругляші» окулярів, які роблять цей оптичний інструмент витонченим, навіть дещо претензійним. Форма окулярів стає різноманітнішою.
Творчість американського художника Рембрандта Піла дає уявлення про те, якими були окуляри XIX століття. Його батько - американський мистецтвознавець та художник Чарльз Вілсон Піл назвав більшість зі своїх 17 дітей на честь великих художників: Рембрандт, Тіціан, Рубенс, Рафаель тощо. Імена виявилися пророчими. Рембрандт Піл є автором портретів Джефферсона (третього президента США) та Вашингтона, які зараз експонуються в Білому домі.
Рембрандт Піл (1778-1860). Портрет Рубенса Піла.
Рембрандт Піл. Рубенс Піл с геранью.
Рембрандт Піл. Автопортрет.
Батько дружини А.С.Пушкіна – Н. Н. Гончарової – теж носив окуляри.
Лорнет, що з'явився ще XV столітті, в XIX стає просто необхідним атрибутом у жінок і кавалерів. Раніше існували правила гри віялом, тепер до них додається код гри лорнетом. Жоден поважний чепурун не дозволить собі з'явитися в суспільстві без тростини і лорнета.
Золотий лорнет з вбудованим годинником, створений фірмою «Россель і Fils» у 1860 році, прикрашений діамантами та емаллю.
Модний англійський дамський журнал у 1889 році пропонує в якості аксесуарів до вечірньої сукні лорнет і віяло, що кріпляться до зап'ястя ланцюжком.
Лорнет на ланцюжку з портрету роботи Ж. О. Д. Енгра справді є окрасою модної сукні. Портрет написаний у 1826 році й зараз знаходиться в Луврі (Париж).
Розкішна красуня графиня Цецилія Ауерсперг тепер «мешкає» в Національній галереї в Любляні (Словенія). Т. Йозеф написав портрет графині в 1823 (1820?) році.
Евеліна Ганська, уроджена графиня Ржевуська (1801-1882), польська поміщиця, дружина О. де Бальзака, на портреті 1835 року художника Ф. Г. Вальдмюллера в руках тримає складений лорнет.
Ще одна красуня на картині «Дама з лорнетом» Й. Борсоса.
Окуляри на портреті австрійця Г. Клімта ледь помітні.
Г. Клімт. Портрет піаніста Йозефа Пембауера. 1894.
Французький художник Л-Л. Буальї (1761-1845) відомий як майстер жанрового живопису в період Революції, Імперії та Реставрації. Буальї працював у техніках акварелі, гравюри, літографії. У творчості художника простежується вплив мистецтва рококо та сентименталізму, пізніше – ампіру. Буальї завжди відрізняла ретельна передача побутових деталей та предметного антуражу. Саме це робить його картини цінним джерелом знань з історії моди та матеріальної культури, наприклад, окулярної моди кінця XVIII – початку XIX століть. На картині «Політикани в Тюїльрійському саду» (1832 рік, нині перебуває в Ермітажі) бачимо одного з «політиканів» в окулярах, який уважно читає черговий бюлетень.
На автопортреті художник зобразив себе в «гарріпотерівських» круглих окулярах, нині настільки популярних завдяки герою книги та кіноекрана.
Цикл кольорових літографій і карикатур, створений Буальї в 1823 - 1825 роках, дає уявлення не тільки про звичаї сучасного йому суспільства, але і про тодішню моду, у тому числі й на окуляри певної конфігурації. Це моноклі різних видів, лорнети, пенсне та окуляри.
Л-Л. Буальї. «Антиквари».
Л-Л. Буальї. «Медичний консиліум».
Моноклі та пенсне були неодмінним атрибутом антикварів, ораторів, «дилетантів від мистецтва», лікарів. Ще одне цікаве спостереження: у ті далекі часи вакцинація лише починалася, тому Буальї не міг обійти увагою цю «екзотичну» для його сучасників тему.
У Оноре Віктор'єна Дом'є (1808 – 1879), французького графіка, живописця та скульптора, величезна спадщина: близько 4 тисяч літографій, понад 900 малюнків для гравюр, понад 700 картин та акварелей, понад 60 скульптурних робіт. Значне місце в його творчості займають карикатури. У 1832 Дом’є за карикатуру на короля (літографія «Гаргантюа», 1831) навіть був ув'язнений на півроку у в'язницю. Нагадаємо, що карикатура (від італійського – «навантажувати», «перебільшувати») – один із жанрів образотворчого мистецтва (найчастіше графіки), що є основною формою візуальної сатири. На карикатурах у сатиричній чи гумористичній формі зображуються будь-які соціальні, суспільно-політичні, побутові явища, реальні особи чи характерні типи людей.
Нагадуємо, що нас насамперед цікавлять карикатури, головними героями яких є «носії» окулярів.
Айзек (Ісаак) Крукшенк (Англія) та його син Джорж також займалися карикатурами. Вони відомі своїми добірками сатирико-політичних карикатур на англійське суспільство ХІХ століття. Окуляри, лорнети були неодмінним атрибутом британського суспільства.
«Жахливі» - така назва цієї карикатури на денді-модників. У руках одного з них модна тростина-лорнет. Про моду на оптику в XIX столітті О. Вайнштейн у своїй книзі «Денді: мода, література, стиль життя» пише таке: «Серед оптичних приладів перших десятиліть XIX століття варто спеціально відзначити особливу іграшку, популярну серед денді, – монокль, вмонтований у рукоятку тростини. Вдосконалена таким чином тростина застосовувалася на прогулянках і, безумовно, сприймалася як особливий шик, «gadget», рідкісна та престижна технічна іграшка... Тростина з моноклем - метафора владного дендистського зору, це тростина-указка… Вона зображена на деяких малюнках XIX ст., модники, що прогулюються, задирають тростини й старанно дивляться в моноклі, що справляє дуже кумедне враження. Очевидно, сучасникам теж впадала в око комічність такої жестикуляції... Особливої уваги заслуговують дендистські оптичні прилади. Денді культивували примружений погляд, короткозорість вважалася модним недоліком, тому монокль і лорнет були необхідними аксесуарами. Піти в оперу без хорошого бінокля було неприпустимо, і в Парижі був популярний оптик Шевальє, який продавав біноклі з 32-кратним збільшенням. Лорнет використовували і в романтичних цілях, щоб зав'язати відносини з жінкою: «Припустимо, Ви хочете засвідчити жінці своє захоплення її принадами... Коли Ви берете свій лорнет, жінка розуміє, що справила на Вас сприятливе враження. Вона звертає на вас увагу. Тоді Ви робите їй знак очима, що надає Вам інтригуючого вигляду. Скажуть, що завдяки лорнету Ви оцінили кожну деталь та уважно розглянули силует під одягом».
Очевидно, денді та їхні жінки користувалися подібними лорнетками, кожна з яких є витвором мистецтва.
Наступна репродукція представляє нам не лише портрет державного діяча графа А.Кушелєва-Безбородка, а й окуляри-шори. Німецький художник Ф. Крюгер працював у Німеччині та Росії. Портрет графа написано в 1850-1851 роках.
Невідомий художник скопіював роботу О. Кіпренського, на якій зображено поета, перекладача «Іліади» Н.Гнедича в окулярах-шорах.
Більш прості окуляри.
М. Алєксєєв (Сиром'янський). Автопортрет. 1871. Нижегородський художній музей.
В. Тропінін. Портрет Н.І.Бера. Рязанський обласний художній музей.
Пропонуємо Вашій увазі всім відомі репродукції портретів О.Грибоєдова, А.Чехова та М.Римського – Корсакова. Окуляри та пенсне кінця століття.
І. Крамський. Портрет О.С.Грибоєдова. 1873.
І. Рєпін. Портрет композитора М. А. Римского-Корсакова. 1893.
О. Браз. Портрет А. П. Чехова. 1898.
І насамкінець про рідне – українське. Не знаємо достовірно, чи носили представники козацтва окуляри наприкінці XVII століття, але відомий російський художник Ілля Рєпін у другій версії картини «Запорожці пишуть листа турецькому султану» зображує писаря в окулярах. Над цим варіантом картини художник почав працювати у 1889 році. Нині він зберігається в Харківському художньому музеї.
| Види окулярів | Окуляри в XIII-XV століттях | Окуляри у XVI столітті | Окуляри у XVII столітті | Окуляри у XVIII столітті | Окуляри у XIX столітті | Окуляри у XX столітті |
